Spis treści

      Леся УкраїнкаПеремога

      1
      Довго я не хотіла коритись весні,
      Не хотіла її вислухати,
      Тії речі лагідні, знадні, чарівні
      Я боялась до серця приймати.
      5
      «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, —
      Не чаруй і не ваб надаремне.
      Щó мені по красі тій веселій, ясній?
      В мене серце і смутне, і темне».
      А весна гомоніла: «Послухай мене!
      10
      Все кориться міцній моїй владі:
      Темний гай вже забув зімування сумне
      І красує в зеленім наряді;
      Темна хмара озвалася громом гучни́м,
      Освітилась огнем блискавиці;
      15
      Вкрилась темна земля зіллям-рястом дрібним;
      Все кориться мені, мов цариці;
      Хай же й темнеє серце твоє оживе
      І на спів мій веселий озветься,
      Бо на його озвалося все, що живе,
      20
      В тебе ж серце живе, бо ще б'ється!»
      Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»
      Та даремна вже та осторога, —
      Вже прокинулись мрії і співи в мені…
      Весно, весно, — твоя перемога!